ОПИС:

Гуркотіння метелика. Сітківка — кордон.Мерехтять вітрила вітражних мембран.Примхливий вітер загортає у дах. Посміхнутися променю воліє хітин. Крапнути в обрій сповільнених нив.Минає майбутнього плин. Бурхотливо стихає гам.
В українському контексті "Люлі’" втілює унікальний спосіб подолання катастрофічної реальності, в якій ми живемо, запозичуючи елементи з безперервності музики, природи та процесу життя.
Ідея вистави виникла не з визначеного часу і місця, а з розуміння готовності до висловлювання власним тілом набутого досвіду війни. Танцівниці обрали шлях творчості “без правил", дозволяючи собі експериментувати та еволюціонувати, створюючи виставу від кінця до початку. Цей процес дозволив їм створити власний таємничий світ.
“Ми почали збирати сенси, які нам подобаються, і складати їх в мозаїку.Протягом всього підготовчого періоду, ми завжди тримали в голові фразу, що "правил не існує", тому створювали виставу з кінця до початку. Ми постійно, щось змінюємо, щоб знайти найбільш доречне і влучне рішення.Це дає відчуття свободи, яке так необхідне саме зараз.”
“Ми дуже надихаємось природою і, взагалі, різноманіттям навколишнього світу, де водночас відбуваються полярні речі. А також тим, які візерунки плете життя.”